Научная обсерватория
Резолюция: Защита свободы слова и информации в интернете и он-лайн СМИ — 9 октября 2012 г.
Резолюція 1877 (2012)
Парламентської Асамблеї
Попередня редакція
Захист свободи слова та інформації в Інтернет та онлайн ЗМІ
1. Парламентська Асамблея звертається до універсального права людини на свободу слова та інформації відповідно до статті 10 Європейської Конвенції з прав людини (ETS № 5, далі «Конвенція») і статті 19 Міжнародного пакту ООН про громадянські і політичні права. Це право, зазвичай, здійснюється через засоби масової інформації і, в даний час, зокрема через засоби масової інформації на основі нових інформаційних та комунікаційних технологій (далі «ІКТ»), такі як Інтернет та онлайн – ЗМІ, в тому числі засоби мобільного зв’язку.
2. Підтримуючи Декларацію Тисячоліття ООН від 8 вересня 2000 р., Асамблея вітає швидко зростаючий доступ до ЗМІ на базі ІКТ з боку широкої громадськості в усьому світі. Таким чином, видається набагато складнішим для недемократичних режимів позбавити їхнє населення доступу до інформації та можливості обміну думками, необхідних для будь - якого суспільного контролю за владою. Асамблея рішуче засуджує обмеження доступу до Інтернет та онлайн ЗМІ, застосовані урядами Китаю, Білорусі та інших країн.
3. Асамблея також вітає нові можливості для людей публічно ділитися через Інтернет та онлайн ЗМІ інформацією, яка становить суспільний інтерес; наприклад, інформація про погане керівництво, корупцію та організовану злочинність, а також про порушення прав людини. У цьому зв’язку Асамблея високо оцінює зусилля журналістів і засобів масової інформації у професійному зборі, аналізі та поширенні необробленої інформації, отриманої з Інтернет джерел.
4. Звертаючись до резолюції 1729 (2010) про захист «інформаторів», Асамблея знову підтверджує право кожної людини на розкриття інформації, яка становить суспільний інтерес, що відповідає праву громадськості на отримання інформації відповідно до статті 10 Конвенції. Держави – члени не повинні обмежувати право громадськості на отримання інформації, обмежуючи право людей на розкриття інформації, що становить суспільний інтерес, наприклад, застосовуючи закони щодо наклепу і образ, а також питання національної безпеки і антитерористичне законодавство у надто широкий і непропорційний спосіб.
5. Посилаючись на статтю 10, пункти 2 і 17 Конвенції, Асамблея нагадує, що жодна держава, група або особа не може використовувати свободу поглядів та інформації для знищення будь – яких прав і свобод, викладених у Конвенції, зокрема, право на життя, право на справедливий судовий розгляд, на повагу до особистого життя та захист власності. Асамблея приділяє значну увагу статті 20 Міжнародного пакту ООН про громадянські і політичні права: будь – яка пропаганда війни і всякий виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом.
6. Посилаючись на Рекомендацію 1543 (2001) щодо боротьби проти расизму і ксенофобії в кіберпросторі, Асамблея висловлює жаль з приводу того, що деякі держави – члени все ще не підписали і не ратифікували Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації актів расистського і ксенофобського характеру, вчинених через комп’ютерні системи (ETS No. 189). Цей протокол може бути застосований, наприклад, у випадках підбурювання через Інтернет до насильства і тероризму на основі расизму і релігійного екстремізму.
7. Посилаючись на численну критику та занепокоєння викликане обмеженням свобод та фундаментальних прав та, зокрема, свободи висловлювання і конфіденційності приватного листування і спілкування, щодо яких висловлюються сторони, що використовують Інтернет, і уряди в рамках Проти-піратської комерційної угоди (АСАС) від 1-го жовтня 2011 року, Асамблея запрошує держави-члени, що підписали цю угоду (АСАС), продовжити публічні консультації щодо майбутнього національного законодавства, яке витікає з угоди (АСАС), зважаючи на Резолюцію 1744 (2010) Асамблеї щодо позаінституційних учасників у царині демократичного режиму. Обговорюване національне законодавство, зокрема повинно дотримуватися статей 6, 8 та 10 Конвенції та статті 1 першого протоколу (СТЕ №9). Сторони учасники угоди (АСАС), що є також сторонами Конвенції щодо кіберзлочинності (СТЕ № 108) не повинні також відходити від означеної конвенції, у відповідності до статті 1 АСАС.
8. Стаття 10 Конвенції з прав людини зобов’язує органи державної влади не обмежувати свободу слова та інформації, але і тягне за собою зобов’язання держав – членів забезпечити, щоб неурядовий або приватний сектор не загрожував цій фундаментальній свободі. У цьому контексті Асамблея також посилається на Рекомендацію Комітету міністрів CM/Rec(2007)16 про заходи щодо просування суспільної значимості Інтернету та Декларації Комітету міністрів від 29 вересня 2011 року щодо нейтральності мережі.
9. Асамблея зазначає, що доступ до інформації на базі ІКТ для кожної людини і суспільства в цілому визначається в основному приватними посередниками. Багато з них є такі компанії як провайдери послуг доступу до Інтернету та мобільного зв’язку і телекомунікацій, мають домінуюче становище по відношенню до окремих користувачів, оскільки вони є системою відповідної або значної ринкової влади. У цьому контексті Асамблея вітає резолюцію 17/4 про права людини і транснаціональні корпорації та інші підприємства, яка була ухвалена Радою з прав людини ООН 16 червня 2011 року.
10. Асамблея стурбована тим, що посередники засобів масової інформації на базі ІКТ можуть надмірно обмежувати доступ і поширення інформації з комерційних та інших причин, не інформуючи своїх користувачів та порушуючи права останніх. Через складність корпоративних та технічних структур таких посередників, здебільшого їх не прозору корпоративну локалізацію та їх співпрацю з корпоративними партнерами в інших країнах, користувачі можуть мати труднощі з забезпеченням судової юрисдикції в таких випадках.
11. З метою захисту свободи слова та інформації в Інтернет та онлайн – ЗМІ, Асамблея закликає держави – члени Ради Європи:
11.1. забезпечити, відповідно до статті 10 Конвенції та прецедентного права Європейського суду з прав людини, повагу до свободи слова та інформації в Інтернеті та онлайн ЗМІ громадськістю так само, як приватними особами, в водночас з повагою до особистого життя та персональних даних;
11.2. заохочувати посередників ЗМІ на базі ІКТ до створення саморегульованих кодексів поведінки для забезпечення дотримання прав своїх користувачів на свободу слова та інформації, а також створювати або вступати в комерційні об’єднання з такими кодексами поведінки і повноваженнями застосовувати їх проти членів, які їх не дотримуються;
11.3. забезпечити, щоб посередники ЗМІ на базі ІКТ були прозорими для громадськості та інформували користувачів про будь – які заходи, які можуть вплинути на їхні права на свободу слова та інформацію, така прозорість може включати в себе вимогу оприлюднення корпоративної політики, що впливає на розповсюдження або доступ до інформації та думок;
11.4. запровадити Рекомендації Комітету міністрів CM/Rec(2007)16 про заходи щодо сприяння суспільної значимості Інтернету; особливу увагу слід звернути на зобов’язання не відмовляти, надавати у дискримінаційній манері або припиняти обслуговування користувачів, не маючи на це права;
11.5. запровадити відповідальність посередників ЗМІ на базі ІКТ за незаконний контент, якщо вони є авторами цього контенту, або зобов'язати у відповідності до національного законодавства видалити незаконний контент, розміщений сторонніми особами; особливий акцент треба зробити на дитячій порнографії та конвент, який підбурює до расизму та ксенофобії, ненависті, насильства чи тероризму;
11.6. прагнути забезпечення того, щоб посередники ІКТ могли бути притягнуті до відповідальності за порушення права їхніх користувачів на свободу слова та інформації, це має включати в себе забезпечення юрисдикції національних судів у разі порушення, відповідно до статей 10 і 13 Конвенції;
11.7. переглянути, у разі необхідності, повноваження їхніх національних регулюючих органів з питань аудіовізуальних засобів масової інформації та телекомунікації, з метою зміцнення свободи слова та інформації в Інтернет та онлайн ЗМІ відповідно до цієї резолюції.